історія одного будинку в Генічеську по юзкуйской вулиці
Городская управа в Геническе - дореволюционное фото
До жовтневого перевороту ця вулиця в Генічеську носила назву Юзкуйської, потім її нарікали іменами різних радянських вождів,
а згодом вона стала проспектом Миру.
Тут, в розриві скверу, є невелика площа, де стояв пам'ятник Леніну,
біля площі — невеликий двоповерховий будинок, де нині розміщається райсільгоспуправління.
В 80-90-е годы прошлого века здесь находилось Геническое районнное сельхозуправление
Двоповерховим цей будинок був не завжди, таким він став у повоєнні роки, коли тут вирішили розмістити райком партії.
Будівельники постаралися, щоб створити певні зручності для роботи людей. Із спорудженням нинішнього «білого дому» туди перейшли і райком,
і владні структури.
А колись тут була, як пише автор спогадів Ісидор Федорович Дрига, міська управа, їй цілком вистачало й одного поверху.
Хоча засідали в ній люди солідні і впливові. Назвемо хоча б декого.
Голова — багатій Носников, члени — поміщик Перепелиця, підприємець Ніколаєнко, підрядник Мірко,
лікар Маграм, староста Свічкаренко, багатій Бурлін.
Наприкінці березня 1919 року Генічеськ від білогвардійців визволили підрозділи Червоної Армії.
Того ж дня в управі відбулося останнє засідання: Голова Носников звернувся до її членів з словами: "Панове,
наша місія завершена. Давайте розійдемося".
Мемориальная доска большевику, революционному матросу Птахову который 7 января 1918 года создал первый в Геническе Военно-революционный комитет
А за рік перед тим в цьому будиночку засідав військовореволюційний комітет.
Його склад не можна назвати суворо більшовицьким, були тут не тільки більшовики Птахов, Ікс, Осадчий, але й ті ,
хто їм співчував — Коваленко, Трон, Герасимов
Разом з усіма засідали й працювали соціал-демократ Княжко і есер Герко.
Одразу після жовтневого перевороту ще у певній мірі поважалися принципи демократії.
Комітет активно проявив себе в організаційній роботі
Було націоналізовано соляні промисли:
Сальков — грека Прокуса, в Чокракі — Мєшковського( їх передали Робітничому комітетові, на який покладалися
обов'язки по відновленню виробництва, очолював той орган робітник Солов'янов.
Націоналізувався і п'ятиповерховий млин Троніка,
де організували профспілковий комітет.
Це підприємство було передано у підпорядкування Катеринославському
союзові робітними млинів.
На місці створили правління, куди увійшли робітник Дорофеєв (голова), Шмиголь, Друкер, Ронькін та інші.
Власника млина правління призначило завідуючим. Звідси борошно направлялося не тільки в хлібопекарні
та торговельникам, але й в інші міста Криму та північної Таврії.
Млини Файна-Гросманл Беренгарда і Апенанського залишались за власниками але були підзвітні комітетові.
Вони переробляли селянське зерно .
Майно і склади хліботоргівельників Луї-Дрейфуса, Нейфельда також було взято на
облік промислового відділу комітету.
Їх контори взимку не працювали , оскільки морська торгівля взимку
припинялася, до всього майна з боку робітників проявлялося бережливе ставлення.
На контроль комітет взяв і всю торгівлю, магазини і лавки. Підприємства поміщика Перепелиці і братів
Шинянських (вони втекли з Генічеська) перейшли у безпосереднє відання комітету.
Було налагоджено забезпечення населення міста продовольчими й іншими товарами.
Створився відділ охорони здоров'я (його очолював Трон), який об'єднав лікарні, амбулаторії,
аптеки, протиепідемічні приміщення. Стаціонарне лікування хворих організували в будинку купця Шинянського.
Медична допомога населенню міста і навколишніх сіл подавалася безплатно .
На селі біднота об'єднувалась у так звані супряги. Практикувалося прикріплення до них заможних селян для спільного
проведення весняної сівби .Позика зерном видавалася з міського фонду.
Для охорони громадського порядку у місті комітет створив загін самооборони в кількості близько ста чоловік,
але вони мали на озброєнні лише тридцять гвинтівок і револьверів.
Згодом у Генічеську розмістився для його оборони 1-й батальйон 5-го Задніпровського полку.
Під штаб батальйону комітет віддав половину будинку, де знаходився сам.
У маєтках поміщиків, які втекли з білими, німецькими окупантами, на облік взято всю землю,
тут створювалися радгоспи, куди направлялися комітетом його представники — комісари.
Так, в маєтку А.В. Вібе комісаром був Попов Денис Іларіонович, в економії Л.Д. Дика — Зяблов Федір Васильович,
в економії Т. Г. Люца — Гребенюк Дмитро Іванович, в маєтку Б.А. Рикова — Стрюченко Лука Петрович.
Комісари одержували зарплату з Мелітопольського повіту, звідти ж надходили й вказівки по веденню господарства,
приїздили інструктори допомагати в роботі.
Вівчарське господарство багатого молдованина Ричау теж перетворили на радгосп
Промисловий відділ комітету проводив націоналізацію не тільки в місті, але й в селах.
Так, в Юзкуях під контроль з
боку комітету перейшов паровий млин трьох братів Саликіних — Івана, Василя і Гордія, останнього призначили керуючим, а
головою робітничого комітету став механік Серіков Петро Давидович.
Млин працював у три зміни, гарнцевий збір відправлявся
у військові частини.
Крім того, борошно здавали на залізничну станцію Риково (нині Партизани),
звідки воно направлялося за розпорядженнями Мелітопольського повітового комітету.
Мільйони пудів хліба відправляли тоді в інші міста, в т.ч. в Москву і Петроград.
Одна тільки станція Новоолєксіївка посилала щодоби близько тридцяти вагонів зерна.
Закінчилася громадянська війна, і знову комітет очолив відбудову. Але про це в наступній кореспонденції.
Болеслав ЛЕОНОВ
|
