Нове життя — в колективі
Сьогодні на сторінках окремих видань публікуються заклики до розформування колективних господарств. Мовляв, тільки так зможемо піднести виробничий потенціал
сільського господарства.
Такі "теоретики" не беруть до уваги досвід минулого. А воно свідчить: багато економічних негараздів перемагалося
саме колективними діями, колективною працею. І в цьому, можливо, особливість нашої історії.
У перші ж роки після громадянської війни, як зазначено у спогадах Ісидора Федоровича Дриги, в Генічеському районі робітничими
комітетами було відновлено роботу чотирьох солепромислів: Салькова, двох Сиваських і колишнього Мєшковського, згодом Генічеського.
У 1923 році генічеські рибалки, які до жовтневого перевороту користувалися послугами в реалізації видобутої риби купця Кобилянського,
організували артіль "Ревхвиля". Її правління очолив рибак Трофим Шибаєв.
Селяни Генічеська, а їх тут була більшість населення, обробляли свою землю супрягами, а потім почали об'єднуватися в Тсози.
Вони забезпечували городян сільськогосподарською продукцією, а також кінним транспортом.
У навколишніх селах створювалися артілі ремісників. В Юзкуях (нині Фрунзе) ковалі організували майстерню, де працювало ЗО спеціалістів,
вони обслуговували багато сільчан.
Очолював майстерню коваль Василь Якович Кудрик, а членом правління був коваль Григорій Омлянович Суслик.
Подібне об'єднання було у майстрів по ремонту взуття, де налічувалося 12 чоловік, а правління очолював Павло Харлампійович Зайцев.
В артілі теслярів головою обрали Федчука, у будівельників — Василя Івановича Тубальцева, одяг шила і ремонтувала майстерня (голова Вихляєв).
Колективні засади найбільше проявилися на селі. Так у маєтку поміщика Євгена Рикова колишніми наймитами організувалася артіль
"Рівність", в маєтку Бориса Рикова — артіль "Братерство", а в маєтку Вібе — "Трудова пчілка", її очолював Леонід Лінник.
Зима була сухою, весна прийшла рано. Та земля була вкрай погано оброблена , дали про себе знати воєнні дії восени 1920 року, боротьба з Врангелем. Але
завдання поставили скрізь одне: "Засіяти всю землю!". Велику допомогу в цьому селянам подавали червоноармійці.
Крім того, розв'язувалось й інше важливе завдання — навчання усіх грамоті, дорослих і дітей .Не було підручників, використовували для писання
газети.
А навчальні класи організовувалися у будинках , реквізованих у їх власників - купців , багатіїв.
І обов'язково слід згадати учителів-ентузиастів.
У Генічеську - чоловік і дружина Добичини, подружжя Нікуліних , учитель Жданов та інші.В Юзкуях
цю справу добре вели Герасимов Андрій Якович , Попова Марфа Іванівна ,Ларін Прокопій Нікифорович , Лінник Анастасія Калинічна.
Про ті роки вона розповідала так
В школі , що в Юзкуях ми повинні були навчати грамоті 80 учнів , а їх виявилось близько 200.Працювали майже щодня до але навчили всіх. "
В комуні "Трудова пчілка" (це в Озеряніькій сільраді — ред.) для занять відвели кращі кімнати колишнього поміщицького маєтку
(той дерев'яний будинок було розібрано взимку з 43 на 44-й роки для будівництва переправи на кримський берег — ред).
Діти й дорослі радували нас незвичайним потягом до знань, успіхами, проявами ініціативи. Незабаром усіх вже не задовольняло тільки навчання,
почалася позакласна ребота.
Створили гуртки — співів, драматичний, почали збирати книги для громадської бібліотеки.
Обладнали сцену,
спочатку в класі, а потім з настанням тепла у поміщицькому саді.
Керівник комуни Леонід Лінник десь добув піаніно . Хоровий гурток став на міцну основу.
До першого січня підготували новорічну ялинку, хоча це тоді було заборонено як буржуазний забобон, та ми на це не зважили. Багато дітей ніколи
не бачили такого свята.
Ялинку готували усією комуною — батьки, діти. Приносили стрічки, різні прикраси, комусь доручили бути "Дідом-Морозом",
приготували подарунки — по кілька цукерок у пакеті.
Проведено свято з великою радістю. Це сприяло якомусь піднесенню і єднанню.
В Юзкуях у ті часи, під час загальних недільників було споруджено народний дім. У ньому під керівництвом Попова Івана Олексійовича,
Крюкова Тимофія Івановича
і Глушкової Матрони Іванівни створився колектив художньої самодіяльності.
(Від редакції: можливо хтось знає про їх подальше життя — напишіть нам).
Болеслав ЛЕОНОВ.
Газета "Приазовская правда" 29 августа 1995 год
Информация отсканирована и размещена 2-9-2006
|
